Фактчек як тренд розслідувань: Можливості та перспективи
Фактчек, як тренд розслідувань, увійшов у вітчизняний медіа-простір досить стрімко. У першу чергу, це було пов’язано з хвилею антиукраїнської пропаганди, яка швидкими темпами наповнювала інформаційні потоки фейковими і відверто брехливими повідомленнями. Наші ЗМІ на той час виявились не готові протистояти такій масштабній, спланованій інформаційній війні. Тому без перебільшення можна сказати, що концепт фактчек, який взяли на озброєння професійні журналісти, став у найгостріший період форпостом контрпропагандистської «оборони».
Наступний крок просування фактчеку був логічний і закономірний — політичне та державно-чиновницьке середовище за роки безкарності та відсутності відповідальності за свою публічну риторику настільки звикло до словесних маніпуляцій, оголошення неправдивих перекручених фактів, публічних популістських заяв, що вважало це за норму. Більш того — чимало знакових персон політичного Олімпу навмисно будували свої передвиборчі гасла і риторику при подальшій діяльності у владній верхівці саме на платформі популізму і маніпуляцій навколо найгостріших соціальних тем. Роздаючи порожні обіцянки, не підкріплені розрахунками чи реальними планами дій, цей так званий політичний бомонд користувався необізнаністю великої кількості громадян країни в тонкощах тих чи інших сфер, вміло «грався» з суспільною думкою, настроями. Мета відома — розширити коло електоральних прихильників задля задоволення власних економічних і політичних амбіцій.
Тому, коли за дуже короткий час на українських медійних теренах з’явилось відразу декілька фактчек-ресурсів, їх фахівцям прийшлось зіткнутися з шаленим обсягом брехні та маніпуляцій у виступах політиків та чиновників. За перший рік роботи загалом фактчекерами цих платформ було проаналізовано до 1000 заяв можновладців. З них приблизно 55% виявились такими, що містили неправдиві факти і були марковані вердиктом «брехня», до 25% — «напівправда» і лише 20% — «правда».
Красномовність статистики говорить сама за себе і спонукає тих, хто вже володіє методикою розслідувань у форматі фактчек, максимально поширювати його. Набутий досвід дозволив систематизувати і класифікувати головні аспекти фактчеку, виявив особливості, властиві саме українським медіа та політичному простору, що впливає на те, як використовувати новий тренд розслідувань.
Цей посібник — своєрідна квінтесенція практики фактчек, під яку підведений теоретичний базис для більш глибокого засвоєння методів роботи концепту. Це лише перший крок для його максимального поширення і запровадження, а головне — розуміння потужності й самої суті. Фаткчек — не соціальний майданчик для підвищення обізнаності громадян, як помилково вважають в певних колах. Так, він виконує ці функції, але вони не є головними.
У першу чергу фактчек — це потужний, дієвий інструмент викриття політичних маніпуляцій та фактичних спекуляцій на болючих соціальних темах, яскравий засіб демонстрації реальної компетенції політиків та чиновників, платформа для глибоких розслідувань, підкріплених фактами з відкритих джерел, що практично унеможливлює звинувачення в заангажованості та суб’єктивності.
І, перефразовуючи пророчі слова Тараса Шевченка «борітеся і поборете», можна сказати — «викривайте і викриєте», користуючись концептом фактчек і його дієвими методами.